Мастрід для гуманітарія

Якщо Ви вважаєте себе «повним гуманітарієм», а ваші знання з біології та хімії обмежуються лише параграфом шкільного підручника про «пєстікі й тичінки» та сполукою С2H5OH, то книга Асі Казанцевої «Хто б міг подумати» має бути Вам у нагоді. 

Її авторка – російська наукова журналістка, активна популяризатора науки та людина з прекрасним почуттям гумору (у чому можна переконатися, читаючи її тексти).  Книга пояснює, як мозок змушує нас робити усілякі дурниці: напихатися пончиками щоразу, коли стає хоча б трошки сумно, купувати блоки цигарок, страждати від депресії та проводити вечори у компанії кількох пляшок чогось «па крєпчє».

Простими словами Казанцева пояснює  складні процеси, які відбуваються в нашому організмі, а кумедні ілюстрації підвищують рівень окситоцину  (себто роблять Вас трохи щасливішими). 

Перший розділ присвячений різноманітним залежностям: від непереборного «жору» до голки. Якщо замислитись, кожен із нас страждає від якоїсь хімічної залежності, проте це не завжди означає, що ми слабкі  люди з повною відсутністю сили волі. Своєю книгою авторка не лише трохи піднімає самооцінку читачів, але й пояснює, чому нас так тягне до холодильника о другій ночі, і яка причина роздратування, коли куріння з якихось причин для курця заборонене.

У свою чергу другий розділ присвячений іще цікавішим біологічним процесам нашого організму, а саме любові. Уже давно говориться, про те, що кохання – це хімія, але про які саме речовини йдеться? Вам пояснять, ще й намалюють просту й доступну схему, як це працює. Утім цей розділ, який спершу інтригує, потім трохи  розчаровує. А усе тому, що йдеться переважно про експерименти, які проводилися над тваринами. Про людей є хіба кілька абзаців. Але людська любов – це не просто інстинкти й сексуальний потяг, це дещо більше. Німецький філософ Еріх Фромм узагалі свого часу визнав це мистецтвом і навіть книжку написав. (Нуднувату, щоправда, трохи) У той же час авторку можна й виправдати, адже природу людської любові складно досліджувати експериментальним шляхом.

А останній розділ – про актуальне. Про депресію. Уже скоро настане осінь – недарма названа Пушкіним «унылою порою». Адже вона примушує нас самих нерідко почуватися унило, сприймати світ крізь призму поширеного нині поняття «тлєн» і харитись щоразу, коли забуваєш удома парасолю. Утім у книзі мова йде не лише про сезонну депресію, але й про ту, яка настає незалежно від пори року. Авторка пояснює, причини цього неприємного стану збайдужіння до світу, а також подає тест, який допоможе визначити, чи є у вас зародки депресії. Наостанок  за допомогою різноманітних прикладів експериментального дослідження депресивних станів Ася Казанцева надає рекомендації, як подолати депресію самостійно.

Наостанок хочеться подякувати авторці за доступне тлумачення страшних хімічних формул та попросити «аффтар, пиши исчо!»

Юлія Лисенко